Коментарі
- Коментарі не знайдено
Цей блог створений для того, щоб зруйнувати прірву утворену десятиліттями атеїзму.
Знаю, що в багатьох людей виникають запитання про Бога, про релігію. Тому тут я б хотіла показати як це виглядає з мого боку, щоб таким чином бути ближче до тих, хто питає і шукає, або просто цікавиться релігією.
«Шукаю авторитет!», «Потребую доброго прикладу!», «Хочу мати на кого опертися в життєвій дорозі!», «Хто б міг бути моїм ідеалом?»... Чи не в кожній голові часто виникають такі запитання-прохання по допомогу.
Коли в часі виборів нашу свідомість заповнюють рекламні слогани кандидатів, ми знаємо, що це здебільшого пустопорожні балачки, а все ж хочемо хоч комусь вірити. Це нормальна потреба людини – шукати ідеалу, прикладу до наслідування. Та які критерії нашого пошуку? Яким є наш авторитет?
Янголя-із-срібними-крилами хоче розповісти вам про людину, яка варта наслідування і пошани. Це постать, що вже понад століття притягує до себе тисячі людей незалежно від віри, соціального становища чи національності.
Його звати Андрей Шептицький. Цього року святкуємо 150 років з дня його народження та 70 років з часу його смерті.
Він був Митрополитом (Главою) Української Греко-Католицької Церкви в часі обох світових воєн. Походив з багатого графського роду, мав докторський ступінь... але пішов у монастир, щоб присвятити свій талант Богові. Згодом став наймолодшим владикою, зумів об'єднати навколо себе український народ, але й багато добра вчинив людям інших національностей.
За що його любив простий люд? За те, що їх розуміли, приймали і говорили до них не мудрими тезами, а простою мовою. Він особисто відвідував далекі села і дитячі притулки. Сироти називали його «Таточком» і писали листи.
"Я справді не лікар, ані хлібороб, ані політик, але я Ваш батько, а батькові не байдуже те, що його дітей живо обходить" (Андрей Шептицький)
За що його шанувала інтелігенція? За те, що в особі Митрополита знаходила підтримку (моральну та фінансову), він їх об'єднував і додавав натхнення власним прикладом, оплачував їм навчання в відомих навчальних закладах Європи.
"Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну". („Не хочемо чужої культури, хочемо жити своєю" (Андрей Шептицький в листі до матері)
Чому його боялася влада? Австрійці, поляки, росіяни (за час служіння Митрополита 7 разів змінювалася влада)... вони бачили в ньому провідника народу, вони знали, що за свій народ він віддасть усе до останнього подиху.
"Християнин має любити усіх людей, але се не перешкоджає, що найпершою любов'ю має любити свою родину і свою вітчину" (Андрей Шептицький)
Чому сьогодні вартує згадувати цю постать? Бо всі мрії, слова, вчинки Митрополита Андрея були спрямовані в майбутнє, до кожного з нас. Його ідеали: сильна держава – «рідна хата»; народ, який свідомий своєї неповторності і могутності; щирі серця, які живуть не лише для себе, тому й щасливі. Тут є про що подумати і чому повчитись, є звідки черпати натхнення і мужність.
"Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою й невтомною працею любіть Україну" (Андрей Шептицький)
Чи це кінець? Це лише початок... Вже близький той час, коли Андрея Шептицького офіційно визнають святим, бо за його молитвами в нашому часі трапляються чуда оздоровлень. Цей рік постановою Верховної Ради України присвячений Андрею Шептицькому, нещодавно Папа Римський Франциск відзначив героїчні чесноти Слуги Бофого Андрея, а єврейська громада України ще в травні 2008 року визнала його Праведником.
Такі люди як Митрополит Андрей Шептицький – справжній скарб нації. Допоки живе український народ, доти його батьківська опіка буде з нами.
"Я українець з діда-прадіда. А церкву нашу та й святий наш обряд полюбив я цілим серцем, присвятивши для Божої справи ціле життя. Отже, знаю що під цим оглядом не міг би бути чужий для людей, що віддані серцем і душею тій самій справі". (Андрей Шептицький)
PS. Насправді, постать Андрея Шептицького надто велична, щоб Мале Янголя-із-срібними-крилами змогло в короткому дописі ближче вас познайомити. На додаток, запрошую переглянути іконографіку від газети "День", де підсумовано різні аспекти життя Митрополита.
Залиште ваші коментарі
Коментувати пост як гість